а ви що критикують стару педагогічну систему звідки узялися – а мі власне виростали з цих “розламів” просвітів “упущень” втікаючи від голосного і негласного педагогічного нагляду і – не без допомоги мудрих вчителів яким ненависними були “тільки повчання” отже “естетічність виховання” забезпечує його цілісність коли учасники спілкування захоплені спільною справою такого роду насолода є вищою міроюзахопленості чимось серйозним істотним самою суттю справи така чарівність цілковито відповідає тверезості як тверезінню (якщо пригадати ісіхастську традицію) тобто абсолютній відданості істині істинному змістові аж доцілковитого (до прозорості і простоти) розчинення в ньому тверезість же “здорового г

нації” “прапора нації” “героя” або на поважні наукові конференції наші вчителі що перебувають під невсипним наглядом вищестоящих інстанцій змушені письмово формулювати “віховні цілі” кожної навчальної тими і ледь не шкіряного уроку у порівнянні з цією щоденною порно-графією найбільш “відверті” журнальчики (або відповідні сайти в інтернеті) здаються так само невинними як і картинки з букваря таким чином розв’язанняпроблеми гуманітаризації освіти введення справжньої культури саме як культури до змісту освітянського процесу неможливе без приборкання злого духу дидактичного “педо-блудія” що своєю чергою зрозуміло вимагає не

як такого що пізнає корінна хиба “шкільної філософії” – гіпостазуванняпредикатів мі бачимо критика в с соловйовім розсудкового пізнання дуже близько примикає до гегелівської проте соловйова і гегель не влаштовує оскільки і його філософія грунтується на “відсторонених початках” візнаючи безперечні гегелівські“діалектичні” заслуги соловйов вважає що гегель ототожнює іманентну діалектику нашого мислення із трансцендентним логосом усього сущого не тільки за сутністю або за об'єктивним змістом а й за існуванням тим самим власне заперечує трансцендентний логос як такий оскільки для нього наше діалектичне мислення є абсолютним творчим процесом насправді ж за ст з соловйовім діалектика нашого мислен

(і свої знання про предмет) щоб освоєння його змісту збагачувало живу суб’єктність його учнів пробуджувало думання й наповнювало почуття щоб це освоєння відбувалося біля формах жвавого звертання людини до людини і до світу (і до собі самого) а слівце “адаптація” своєю ніби зрозумілістю тільки затемнює суть цього вельми нелегкого завдання відомімі є успіхи педагогів-новаторів сморід що якось по-новому адаптували знання для своїх учнів ні педагоги-новаторі самостійно й радикально переосмислили способи побудови своїх предметів і переробили їх таким чином щоб діти вчилися швидко успішно й творчо не адаптація а творче перетворення таким чином за проблемою “адаптованої наук

на вечерю - кисле молоко з тертим гарячим картоплею і маслом лікування виразки шлунку описане мною представляє собою частку моєї доповіді представленої мною в 1946 році в комісію з вивчення засобів народної медицини (харьков голова проф н с харченко) на тему "волинські народні методи лікування виразки шлунку і 12-персту кишки і наичаще лікарські рослини що вживаються при її терапії" доповнення у бесідах автор висловлювався що в своєму описі лікування виразок шлунку і 12-персту кишки він хотів представити "на стіл науки" в найбільш узагальненому вигляді розроблену і перевірену їм на практиці методику лікування цієї хвороби проте він вважав що слід враховувати різноманітність форм прояву вираз

(3/4 стакана) кожного разу з викладеного можна бачити що при лікуванні рахіту і золотухи в народі користуються багатьма прийомами що вже увійшли до наукової медицини 6 народні способи лікування екземи з великого числа шкірних хвороб найчастішою і такою що добре піддається лікуванню народними засобами є екзема а вірніше за екзему хоча лікування цих захворювань представляє труднощі і для наукової медицини багато спостережень переконують нас в тому що екзема як самостійна хвороба зустрічається рідко і частіше є результатом порушення обміну речовин лікують хворих екземою шляхом внутрішніх прийомів настоїв дикорослих рослин що впливають одночасно на шлунок і кишковий тракт печінку нирки легені се

спрощеного розуміння марксової думання що зазвичай спостерігається за обов’язкового розповсюдження будь-яких філософських ідей “здоровий глузд” їх вивертає навпаки і собі ставити мірилом їх тлумачення як це звично у нас “віховання вихователя” стиснулося до лінійної прямоти й простоти гаснула “віховаті вихователя ”і мало хто помічає в цих словах приховану іронію маркса-діалектіка тому варто біля цьому питанні розібратися конкретно к маркс зауважує що позиція просвітників які стверджували людина є продуктом виховання і обставин постає вельми хиткою оскільки в тіні залишається тій факт що обставини змінюються самими людьми а вихователь сам має бути вихованим якщо на це не звернути увагу то дове

приймається за саме особі інтелекту факт розсудкової орієнтації дидактики розсудкової природи всього навчання був чітко усвідомлений ст ст давідовім “до цього годині фактична ‘технологія’ викладання розгортання навчального матеріалу і зрозуміти біля школярів будуються як правило на основі розсудково-емпіричного мислення” тому “проблема полягає біля тому щоб знайти такі шляхи навчання за яких розсудок ставав би саме ‘моментом’ розуму а не набував би головуючої й самостійної ролі тенденція до чого міститься в уявленнях про розсудок як про ‘міслення взагалі’” широко розповсюджені уявлення про тих що спершу учневі треба дати готові знання а на цій основі потім розвивати здатність до самостійного

– певний чуттєвий стан людини розсудковій розум пізнає істини сущого ейдетічній розум прозріває істину буття безпосередньо (тобто неопосередковано жодним дискурсом) причащаючись до смислу це – прозріння-просвітлення або – пережите прозріння тієї істини що без людини світ позбавляється всілякої істини що без одвічної онтологічної суверенності інших суб’єктних світів-центрів є негарантованою і моя власна суверенність що зазіхання на “іншого” є злом і метафізичною підставою будь-якого мирського зла що істина не біля духові не в душі самихсобою а в одушевленні духу і одухотворенні (натхненні) душі і тоді свідчення серця не мають споживи в додатковому засвідченні розсудком але і свідчення розуму

чим засвідчується що мій рух (біля спекулятивному просторі) є саме рухом в сутності предмету а не біля власних вигадках з приводу цієї сутності – безпосереднім переживанням самоочевідністю спекулятивного як такого яка немає нічого спільного з очевидностями розсудку ясно що зовнішнього засвідчення тут бути не може відсутність “інобуття” цю проблему знімає але водночас різко загострює проблему істини на мій погляд такою критеріальною засідкою (але не протокольного характеру) для істинності спекулятивного розуму може виступати – інший досвід іншого (інший досвід) і тоді монологіка розгортається в “діалогіку” ліше тоді розум виявляє свою здатність до “перетворення в інших досвідах” (до ясперс) і

ньому поняття”і тут гегель із своїм “об’єктівнімпоняттям” абсолютно правий необхідно це “поняття” перетворювати із „у собі” в „для собі” для людини здійснюване переопредмечення людської сутності біля творчому перетворенні предмету на боці останнього відбувається розгортання його власної сутності а не просто привнесення форми ззовні усередіні розсудкової діяльності має місцелише об’єктивація – винесення форми назовні за такого типові діяльності людина має справу тільки з мовами а “річ є чимось абстрактно-зовнішнім і я сам біля ній є чимось абстрактно-зовнішнім” тут сутність людська неосвоюється а лише однобічно абстрактно привласнюється своєю чергою це пов’язанез соціально закріпленим розпод

р кольорів (кошиків) мати-й-мачухи (n 57) - 5 0 г кольорів царського скіпетра (n 62) - 5 0 р кольорів бузини чорною (n 50) - 5 0 р кольорів липи (n 55) - 5 0 р трави первоцвіту весняного (n 103) - 3 0 р пелюсток дикого маку (n 101) - 7 0 р кольорів гречки польовий (n 97) - 5 0 р корній живокосту лікарського (n 52) - 10 0 р чотири їдалень ложки цієї суміші заливають з вечора 1 л киплячої води і напарюють протягом ночі вранці проціджують через ганчірочку вичавлюють підігрівають і за день випивають глотками весь напар у цій запарці мак своїми алкалоїдами на зразок кодеїну заспокоює кашель а решта рослин діє як відхаркувальні примітка широко відомим і дуже популярним в народі потогінним з

що муштрує пам’ять учні як неодноразово підкреслював евальд ільєнков приречені заучувати готові відповіді на невідомо які питання на не поставлені не артикульовані не активовані питання томушкола й не вчить мислити ськільки зусиль витрачено й буде витрачатись чисельними дидактами для найбільш ефективної адаптації знання відповідно до все нових віянь з високих чиновницьких кабінетів які б нові “парадигми” й методики не вигадувались в межах адаптаційного підходу (смертельно тому що наскрізь ураженого метастазами за виразом п о флоренського “розтлінного розсудку”) все залишиться по-старому учням і студентам все одне буде нецікаво проходити різноманітні курси основ наук біля ф т міхайлова є відп

простору долає розсудкові обмеженості якщо взяти конкретніше то в педагогічному просторі організованому за розумним типом реальне забезпечується верховенство суб’єкт-суб’єктних стосунків пріоритет духовно-душевного вимірів людського буття стосовно будь-яких утилітарних технологічних об’єктно-речових службовихзавдань тут педагогічна взаємодія здійснюється саме як людське спілкування щире багатовимірне насичене чуттєво моральнісно інтелектуально тут педагогічний процес відбувається як дійсно спільна справа всіх учасників – справа що цілісно захоплює собою всіх артикулюючи зсередини собі свої норми і ритми “правила гри” тут не панує зовнішня доцільність проте здійснюється певний життєвий смисл

він шукає онтологічні (метафізичні) засади інтуїтивного пізнання він пише “живий зв’язокбуття що ведевід одного змісту світу доінших керує також й розумовим простежуванням суб’єктаза предметами якщо суб’єктпереймається метою пізнавати предмети а не фантазувати” м о лосський виділяє три рівні інтуїції чуттєву інтелектуальну та містичну чуттєва інтуїція є спогляданням за участю органів чуття спогляданняідеальної цілісності світу а також будь-якого її аспектує інтелектуальною інтуїцією умоглядом мисленням володіння цією здатністю за лосськимє розум біля чуттєвій та інтелектуальній інтуїції пізнається буття яку визначається відповідно до законів тотожності суперечностіта виключеного третього ві

шляхом узагальнення своїх уявлень – утворюєспочатку за допомогою розсудку а потім вже за допомогою відсторонення” цей відстороненийрозум вважав собі не тільки вищим розумом а й “духом” відстороненій розум працює з абстракціями основне при абстрагуванні вважає я е голосовкер це „відокремлення предмету від грунту” і саме в цьому відсторонений розум претендує не на предмет а на його “чисту предметність” якові ж роль за я е голосовкером відіграє розсудок “діяльністьімагінації як і все контролює розсудок тобто так звань здоровий глузд колі розсудок-контролер вривається в імагінативний творчий акт він миттєво зупиняє цим своїм втручанням творчу “інтуїтивну” діяльність спонтанної логіки уяви точні